ПЛАН Вступ. Екологія людини, її предмет і задачі. Зв'язок людини і природи. Залежність здоров'я людини від якості природного середовища. Демографія й обмеженість ресурсів і життєвого простору. Вплив хімічного, радіоактивного й інших забруднень навколишнього середовища на рівень захворюваності населення. Санітарно-гігієнічні і естетичні норми навколишнього середовища. Поняття ГДК. Антропоекологія - галузь медичної науки. Висновок. Всі процеси в біосфері взаємозалежні. Людство - лише незначна частина біосфери, а людина є лише одним із видів органічного життя - Homo sapiens (людина розумна). Розум виділив людину з тваринного світу і дав йому величезна могутність. Людина протягом століть прагнула не пристосуватися до природного середовища, а зробити його зручним для свого існування. Тепер ми усвідомили, що будь-яка діяльність людини впливає на навколишнє середовище, а погіршення стана біосфери небезпечно для всіх живих істот, у тому числі і для людини. Всебічне вивчення людини, її взаємовідносин із навколишнім світом призвели до розуміння, що здоров'я - це не тільки відсутність хвороб, але і фізичний, психічний і соціальний добробут людини. Здоров'я - це капітал, даний нам не тільки природою від народження, але і тими умовами, у яких ми живемо. За визначенням російського академіка-медика В. П. Казначеєва, екологія людини - комплексний міждисциплінарний науковий напрям, що досліджує закономірності взаємодії популяцій людей з навколишнім середовищем, проблеми розвитку народонаселення у процесі цієї взаємодії, проблеми цілеспрямованого керування збереженням та розвитком здоров'я населення, вдосконалення виду Homo sapiens. За сучасними уявленнями, екологія людини - це спільний науковий підрозділ соціоекології та медицини, що вивчає медико-6іологічні аспекти гармонізації взаємовідносин між суспільством та природою. Екологія людини розглядає людський організм і середовище його існування в єдності як цілісну систему, в якій істотне значення мають не лише складові елементи, але й їхній зв'язок, характер і динаміка цього зв'язку. Таке вивчення системи “людина - середовище" не характерне для жодної з інших медичних дисциплін, понятійні засоби яких розраховані на виділення окремих елементів і роз'єднане вивчення їхніх властивостей та будови. Виходячи з цього, об'єктом вивчення екології людини слід вважати систему “людина - навколишнє середовище", або антропоекосистему, що є територіальною системою, в межах якої однотипна (міська, сільська тощо) людська популяція взаємодіє з відносно однорідним навколишнім середовищем і критерієм ефективності функціонування якої є високий рівень здоров'я населення. Антропоекосистеми є складовими частинами соціоекосистем відповідного ієрархічного рівня. Головні завдання екології людини були визначені у 1983 р. на першій всесоюзній нараді у м. Архангельську та в 1984 р. на першій всесоюзній школі- семінарі з даної проблеми у м. Суздалі. До них зокрема належать: вивчення стану здоров'я людей та соціально-трудового потенціалу популяцій даної генерації; дослідження динаміки здоров'я та соціально-трудового потенціалу популяцій в аспектах природно-історичного та соціально-економічного розвитку; прогноз стану здоров'я майбутніх генерацій; вивчення впливу окремих факторів середовища та їхніх комплексів на здоров'я і життєдіяльність популяцій; дослідження процесів збереження та відновлення здоров'я і соціально-трудового потенціалу популяцій; аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини; розробка нових методів екології людини (космічних, біохімічних тощо); розробка шляхів підвищення рівня здоров'я та соціально-трудового потенціалу населення; прогнозування можливих змін у характеристиках здоров'я людей під впливом змін зовнішнього середовища; розробка науково обгрунтованих нормативів корекції відповідних компонентів систем життєзабезпечення з урахуванням прогнозів та аналізу антропоекологічної напруги. На сучасному етапі розвитку екології людини до названих завдань додаються наступні, більш конкретизова...